petro_o

мій листочок-говорунчик
Коли листя відриваються від гилки, їм це болить…
Тільки цей біль миттєвий. Майже не помітний.
Бо відділившись, листя починають кружляти у повітрі, і відразу забувають про ранку і те, що вона защеміла.
Не знаю, але чомусь впевнений, що листя вилуплюються з бруньок, зеленіють і набирають сили – тільки заради того, щоб політати.
І те, що вони жовтогарячі – це не означає, що помирають, це колір сонячної енергії, яку накопичили за літо, щоб холодної осінньої днини нас зігрівати.
Інакше, чому, коли йдеш сквером, і довкола кружляють листя, – ніби наповнюєшся якоюсь надзвичайно силою…
( Read more... )

у зграї немає друзів
Півдня, до пізнього вечора коцюбилася від вібросигналу мобілка…
Дівчина, яка сиділа поряд біля мене у маршрутці і спостерігала, як я вичікував поки віддзвонить телефон, а потім вимкнув звуковий сигнал, осудливо подивилася на мене. Певно, подумала, що уникаю розмови з жінкою чи коханкою. У будь-якому разі, я так зрозумів з її погляду.
Вимкнув, коли в черговий раз мобілка задрібіжжала і висвітила номер людини, яку я вважав своїм другом. Ну, якщо не другом, то приятелем.
На роботі мені було не до нього. А після…
( Read more... )

дорога до храму
Кажуть, що, коли будують церкву, і все йде, як по маслу, не має сенсу продовжувати її спорудження. Зокрема, у Польщі, як розповідав мені знайомий ксьондз, в такому випадку припиняють будівництво, а на тому місці вже ніколи й нічого не споруджують, бо воно вважається не благодатним. Значить, це місце облюбував сатана, і якщо звести там храм, то слід ждати біди. А щоб відмолити те місце, треба не одне десятиліття.
Нормально, за словами того ж мого знайомого ксьондза, коли церква будується з проблемами, скажімо, грошей забракло, будматеріали не довезли тощо.
Пригадалася мені ця попівська аксіома, коли ось днями подорожував Донецькою і Луганською областями. Там майже в кожному місті, селищі, селі тепер будуються церкви. Причому, здоровенні – помпезні, бані вкриті жовтим металом, може й золотом.
Скрізь – церкви-новобудови. Ніби якесь розпорядження «зверху» прийшло…

( Read more... )

пружинка луснула
Мої враження від Донецької і Луганської областей, певно, такі ж самі, як й у всіх, хто тут вперше побував.
Гори!
Особливо селища довкола цих гір. Щільно забудовані. Буквально будинок на будинку. Здебільше одноповерхові. Є також й двоповерхові, три- й навіть 9-поверхові. Здається, ці хатки підлізли під гору й застигли. Але ось-ось зсунуться…
( Read more... )

лист мамі
Було мені тоді чотири з гачком років. На той час вже вмів читати по складах, рахувати до 100, але не більше, і писати декілька слів. Точніше, малювати слова. Ті, що запам’ятав візуально.
Дорослі підказували, що написати і як. Але я вивів лише слово «МАМО». Червоним олівцем. Вперся. І більше жодного слова. Зате намалював бабусину і дідусеву хату, криницю і тополі, що на вулиці…
( Read more... )

флешмоб
правила гри
- залишаєте коментар "я готовий";
- відповідаєте на 4 поставлених питання;
- відповіді розміщуєте у себе.
( Read more... ).
Запитання, які дісталися мені від

pry4ilok
1. Вино чи чай?
2. Втікати чи наздоганяти?
3. Легковажність чи страх?
4. Разом чи окремо?
Красно дяку моїй любимій пані

pry4ilok за ці запитання, які я випросив. Як на мене – вони риторичні. Поставлені дуже влучно! Впевнений, для тих, хто мене знає, мої відповіді на ці запитання відомі. Тож…
До вина призвичаюватися не стану. І не умовляйте!
Втікати від жінок більше не буду! Чесне слово!
А ось легковажність – мене прикрашає. Ну, мєрзопакостний я.
І самотність.. Мене, дійсно, хлібом не корми, дай тільки побути на самоті.

жовтий чай
Цей чай мені спочатку не сподобався.
Точніше, сподобався…
Назва сподобалася.
На півтонах слово…
Не знаю, що воно означає китайською. Зібраний у травні на якихсь там горах Піднебесної і вимочений у молоці гірських їхніх китайських корів… Але це не важливо.
Коли перший раз заварив, фі…
- Бздікалон!
І ось зараз…
( Read more... )

життя
життя – дорога
дорога в нікуди – не життя
мене постійно посилають...
значить, я – живу
отож, це ще не Fсьо!

щастя
Понад годину копошився у паперах. Від пилюки аж в носі свербить. Їдка зараза... Три торби листів, адресованих мені... Пошта за другу половину літа й осінь, яку ще не встигли порізати на локшину. Точніше, я не дав, бо був у відпустці і не всі перечитав.
І оце тільки тепер побачив. Це ж треба! Кілька конвертів з досить таки лаконічною позначкою: м.Київ, а далі моє світле ім‘я і неменше світле моє прізвище, і Fсьо... Ну, там, де вказано ще й видавництво, зрозуміло, як поштарі знайшли. А є листи типу “на дєрєвню дєдушкє” – тобто мені. Коротше, оце вже дожився...
У ті мішки, якщо чесно, й не збирався уже залазити – адже, що було, то вже минуло...
Зранку приспічило полинути у минуле...
( Read more... )

грипа маскі-шоу
Найбільше зараз не хотілося б говорити про... Навіть не знаю, як це назвати.
Коротше, була Помаранчева революція, а тепер – Маскарад.
Вчора у новинах мелькало, що Янукович йде в народ роздавати маски – панацею від свинячого грипу. Коли почув про це рєчь “ефективного лідера”, аж просльозився...
Зворушливо.
Ймовірно, ноги цього Маскараду виросли не в Україні...
Сьогодні отримав листа з Росії... Щоб довго не пояснювати, що від кого і куди. Це відповідь фахівця, яка добре володіє ситуацією щодо України і Росії, а особливо, що стосується вірусів... Вона (цей фахівець) досліджує питання вірусного походження раку, вхожа в кола біологів та медиків (Тамара Свіщова, російська вчена-біолог, Євгенія Скобельцина з Харківського НДІ медичної радіології та інші)...
( Read more... )

дрібнички гігієни
Жарти жартами, але…
По-перше, так звані хірургічні маски – одноразові.
«Діють» вони – лише 2 (дві!) години.
Такий термін їх дії, до речі, позначений в інструкції (українською не бачив, англійською).
Потім їх треба викидати - утилізувати. Інакше «спрацює» зворотній процес.
Точніше, на третій і далі годинах – вчасно не замінена маска перетвориться в вірусно-інфекційну клоаку...
( Read more... )

Кобеляки
Москва і Рим мені до сраки,
Моя столиця – Кобеляки!
( Read more... )

тихо
Щось останні кілька ночей – зовсім тихі.
Тиша аж давить.
Ніби якась сила бушувала й раптом угамувалася.
Може, це осінь така?
Дивна тиша…
( Read more... )

лебедина вірність
ТСН розповіла про лебідку…
Лебедя і ще двох, їх дітей, хтось підстрелив - вбив.
Ще один поранений – в очереті, боїться виходити, боїться людей…
Лебідка сумує…
Місцеві жителі тепер переживають за неї, бо вона вкоротить собі віку.
Не дочекавшись свого лебедя, підніметься у небо і впаде вниз головою на землю…
Кажуть, що стріляти у лебедів – гріх, і це позначиться на дітях того, хто вбив, розлучив лебедину пару…
( Read more... )

* * *
Йду по калюжах....
Сиплеться й сиплеться листя...
Килимом жовтим
маскують баюри міські.
Це лише кажуть –
в осені вбрання золотисте...
Але ж прикраси
ніхто
не топче у багні.
Йду по калюжах...
Довкола кружляють не листя –
любовні слова...
Колись наївні й веселі бруньки...
Зжовклі
і просяклі дощем
зриваються з гілля -
і тонуть
в ковбанях душі...

* * *
надвечір дощик оминав
у парку сонячні проміння
й похлюпував
на тротуар
рясне крапління
довкола пусто
ні душі
всі в підземеллі
рятуються від весни
у метрополітені
дощ ось скінчиться
і тоді
сухі й веселі
посунуть люди у свої
житло-оселі
мені ж
нема куди піти
я з Михаїлом
архангелом кам‘яним
архистратигом
до неба зводжу я мольбу
очисти зливой
і серце зранене
зціли
коханням щирим

і хай буде здано на мить фортецю
Озиратися назад... не бажано.
Втім, якщо дуже хочеться, то... треба.
Вчора вечорі, чи то уже уночі – переглядав свої Хортицькі фотки...
Яка ж вона красива!
Вдивлявся в деталі на фотках...
( Read more... )

така її жіноча доля - поважати і народжувати
Треба було бачити, як оживилися жіночки, коли сьогодні до церкви зайшли козаки…
Чоловіки віком десь 50-60 років.
З добре виголеними головами довкола чубів-оселедців.
У яскравих жупанах.
В шароварах.
Й видно, одяг у них власний, так би мовити робочий, не реквізитний.
У кожного з боку шаблюки.
Хтозна, з яких лісів вони вийшли і до яких країв направлялися… Але молилися щиро.
Справжні побожні козаки-запорожці.
Так навіть бабусі допотопні – й ті, коли їх вгледіли, з виду аж помолодшали, деякі каргаві повипрямлялися…
( Read more... )

дороговказ
У Протовче є стародавній камінь, обтесаний рівномірно з чотирьох боків.
Дороговказ.
Учора я стояв біля нього і намагався знайти відповідь…
І не одну.
Що я шукав на Хортиці?
І що знайшов?
А, може, це була спроба від когось чи від чогось втекти…
( Read more... )

Advertisement